Петро Болбочан, пам'ятаємо, сумуємо...

Осіннім днем, 5 жовтня 1883 року, у селі Гиждево, або, як його ще називали, Геджев, і яке було в Бессарабській губернії на території Хотинського повіту, у сім’ї місцевого священика народився хлопчик. Назвали його Петром. Ріс хлопчина допитливим та заповзятим до знань. Готувався піти по стопах батька та стати священиком. Але життя розпорядилось по іншому. Він став військовим. Маючи за плечима навчання у Кишинівській духовній семінарії він продовжив навчання у Чугуївському піхотному юнкерському училищі. Після присвоєння йому офіцерського звання успішно проходив службу в армії, а під час Першої світової війни проявив себе якнайкраще.
І ось розпочався жовтневий путч, який вніс корективи у його життя… і не тільки його. Про нашого земляка написано немало книг та історичних розвідок, адже він був одною із найяскравіших постатей національно-визвольних змагань та уособив нестримне прагнення українців до творення власної держави. Його доля – це приклад надзвичайного драматизму, що супроводжував державотворчий процес на початку минулого століття. історія його життя повчальна для нас і донині.
Про все це було розказано у виступах, які відбулися під час проведення панахиди на місці загибелі і вічного спочинку нашого краянина у Дунаївецькому районі Хмельницької області. Відрадно відмітити, що участь у ньому взяли як політичні та громадські діячі, так і науковці, які досліджують життєвий шлях наших славних попередників.
Сьогодні виповнюється 91 рік з дня загибелі нашого славного краянина. Його доля – приклад для служіння на благо Вітчизни та попередження про «особливості національного характеру».
Більш детально про полковника Петра Болбочана читайте на: www.bukovynaonline.com/petro-bolbochan

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте