А Ви чули про Масенко?
Лариса Масенко: «Коли не ведеться мовна політика в країні – це теж політика»
· У нас немає мовної політики. Багато країн мають мовні центри. Це зробили балтійські країни. Це є в успішній Франції, в якій немає мовних проблем. досі думаю, чому у нас за майже 20 років нічого подібного не з’явилося?
· Суржик – негативне, розкладове явище. Його треба чітко відрізняти від діалектів. Але це хибна думка, яку навіть енциклопедія озвучує, що у нас мільйони людей розмовляють суржиком, це не відповідає дійсності.
21 — 22 лютого (на День рідної мови) до нас в Чернівці з презентацією нових книжок видавничого дому «Києво-Могилянська академія» має приїхати Віра Йосипівна Соловйова, директор видавництва.
На цей раз планують приїхати Лариса Терентіївна Масенко (зі своїми
книгами «Нариси із соціолінгвістики» і «Суржик») та відомий
кінознавець Лариса Брюховецька.
Зустрічі відбуватимуться:
21 лютого, ІІІ корпус, ауд.47 (хімічний факультет), початок о 14.30,
зустріч з Ларисою Масенко;
22 лютого, VIкорпус, ауд.66, початок о 9.50, зустріч з Ларисою Масенко;
22 лютого, VIкорпус, ауд.21, початок об 11.30, лекція Лариси
Брюховецької на тему «Українське кіно: минуле і сучасне».
22 лютого, ІІІ корпус, (біологічний факультет),початок о 13.00, зустріч з Ларисою Масенко.
______________________________________________________________
Аністратенко Антоніна
Українська мова: між Котляревським та Бринихом
Масенко Л. Т. Суржик: між мовою та язиком. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 135 с.
Про українсько-російський суржик багато пишуть і говорять у ЗМІ та поза ними. Побутування мішаної мови в українському соціокультурному просторі вважають чи не найважливішою мовною проблемою нації. У більшості джерел, щоправда, досить поверхово описане саме явище суржику, його виникнення, історію побутування, і дуже рідко можна знайти відповідь на питання про перспективи цього явища та шляхи його подолання.
В колах інтелігенції суржикомовними носіями української мови «лякають дітей», забуваючи, що ми всі в тій чи тій мірі вживаємо в повсякденні цієї мішаної мови. Найчастіше йдеться про українсько-російський суржик, хоча, не чужим сучасному українцеві стає українсько-англійський, українсько-італійський та ін. мішані форми усного мовлення. Під тиском внутрішнього інформаційного простору практично кожен мовець подекуди вживає слова-покручі або нетипові для рідної мови звороти. А й справді, чи часто на вулиці почуєш ствердну відповідь: «Так», етикетну формулу «Дякую», згоду «Гаразд»? Найчастіше зустрічаємо «да», «спасибі» та «ОК».
Лариса Масенко, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», протягом останнього десятиліття досліджує мовлення українців у незалежній державі. Свої міркування і висновки з цієї проблеми автор подала у праці «Суржик: між мовою та язиком», виданій ВД «Києво-Могилянська академія». Книга призначена для філологів, але повинна б зацікавити ширше коло читачів, оскільки має злободенну проблему дослідження й написана цікаво, інформативно, з використанням новітніх джерел, методів соціолінгвістики, а отже, перебуває на межі різних наукових дисциплін та занурена в життя людей пострадянського простору.
Найціннішим для незаангажованого читача, як на мене (вельми заангажованого), буде розділ «Перспективи мовно-культурного розвитку України». Врешті подолано безцільні бідкання і тицяння пальцями в бік неприязного російського політичного істеблішменту, яке не прагне розвою української культури. Натомість дослідниця пропонує реальний прогноз та умови його втілення: «Побутування суржику як українсько-російського мовного гібриду… в майбутньому не має перспектив».
Цікавинкою книги, як на мене, є також новий аспект – функція суржику в сучасних творах художньої літератури, тобто в письмовому вияві. Лариса Масенко розглядає з мовного боку роман Михайла Бриниха «Шахмати для дибілів» (один з переможців конкурсу «Коронація слова — 2008»), побутування суржику в романі Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» та нагадує, що історія суржику в літературі починається з І. Котляревського. Яка ж роль цього явища в суспільно-політичному житті українців? Які ознаки мовної суміші, крім негативного впливу на культуру мовлення та мовну свідомість людей? Відповіді на ці запитання досить повно окреслені в книзі.
Авторка зачіпає й питання психологічні та політичні. Лариса Масенко розкриває принципи маніпуляційних методів, спрямованих на аудиторію з послабленим почуттям власної гідності та особистого стандарту достовірності інформації, тобто людей, яких легко дезінформувати та вплинути заздалегідь розробленим продуктом. Наприклад проект «СВ-шоу» та інші заходи з популяризування творчості Вєрки Сердючки на два фронти: українцям, переконуючи нас, що ось він сучасний мистецький ідеал маскультури, та росіянам, демонструючи їм україномовний ринок поп-культури. Характерно, російський споживач щиро дивувався для чого українцям було вигадувати окрему мову, а відтак, державу, якщо вона така близька до російської. Ефект провокації спрацював блискуче. І для вітчизняного глядача. Уміння посміятись над собою наче й притаманно українцям. Не до сміху стало, коли за матеріалами соцдослідження Вєрка стала символом України-2000. А на противагу сміховій інтерпретації українсько-російського суржику не було (та й не дуже є) що протиставити. Існування «здорової мовної норми» поруч з пародією забезпечило б адекватне сприйняття експерименту, але бачимо геть протилежний ефект.
Отож, маємо нагоду дізнатись що лежить між мовою і язиком та багато інших дотичних питань з нової книги відомої київської дослідниці Лариси Масенко.
· У нас немає мовної політики. Багато країн мають мовні центри. Це зробили балтійські країни. Це є в успішній Франції, в якій немає мовних проблем. досі думаю, чому у нас за майже 20 років нічого подібного не з’явилося?
· Суржик – негативне, розкладове явище. Його треба чітко відрізняти від діалектів. Але це хибна думка, яку навіть енциклопедія озвучує, що у нас мільйони людей розмовляють суржиком, це не відповідає дійсності.
21 — 22 лютого (на День рідної мови) до нас в Чернівці з презентацією нових книжок видавничого дому «Києво-Могилянська академія» має приїхати Віра Йосипівна Соловйова, директор видавництва.
На цей раз планують приїхати Лариса Терентіївна Масенко (зі своїми
книгами «Нариси із соціолінгвістики» і «Суржик») та відомий
кінознавець Лариса Брюховецька.
Зустрічі відбуватимуться:
21 лютого, ІІІ корпус, ауд.47 (хімічний факультет), початок о 14.30,
зустріч з Ларисою Масенко;
22 лютого, VIкорпус, ауд.66, початок о 9.50, зустріч з Ларисою Масенко;
22 лютого, VIкорпус, ауд.21, початок об 11.30, лекція Лариси
Брюховецької на тему «Українське кіно: минуле і сучасне».
22 лютого, ІІІ корпус, (біологічний факультет),початок о 13.00, зустріч з Ларисою Масенко.
______________________________________________________________
Аністратенко Антоніна
Українська мова: між Котляревським та Бринихом
Масенко Л. Т. Суржик: між мовою та язиком. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 135 с.
Про українсько-російський суржик багато пишуть і говорять у ЗМІ та поза ними. Побутування мішаної мови в українському соціокультурному просторі вважають чи не найважливішою мовною проблемою нації. У більшості джерел, щоправда, досить поверхово описане саме явище суржику, його виникнення, історію побутування, і дуже рідко можна знайти відповідь на питання про перспективи цього явища та шляхи його подолання.
В колах інтелігенції суржикомовними носіями української мови «лякають дітей», забуваючи, що ми всі в тій чи тій мірі вживаємо в повсякденні цієї мішаної мови. Найчастіше йдеться про українсько-російський суржик, хоча, не чужим сучасному українцеві стає українсько-англійський, українсько-італійський та ін. мішані форми усного мовлення. Під тиском внутрішнього інформаційного простору практично кожен мовець подекуди вживає слова-покручі або нетипові для рідної мови звороти. А й справді, чи часто на вулиці почуєш ствердну відповідь: «Так», етикетну формулу «Дякую», згоду «Гаразд»? Найчастіше зустрічаємо «да», «спасибі» та «ОК».
Лариса Масенко, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», протягом останнього десятиліття досліджує мовлення українців у незалежній державі. Свої міркування і висновки з цієї проблеми автор подала у праці «Суржик: між мовою та язиком», виданій ВД «Києво-Могилянська академія». Книга призначена для філологів, але повинна б зацікавити ширше коло читачів, оскільки має злободенну проблему дослідження й написана цікаво, інформативно, з використанням новітніх джерел, методів соціолінгвістики, а отже, перебуває на межі різних наукових дисциплін та занурена в життя людей пострадянського простору.
Найціннішим для незаангажованого читача, як на мене (вельми заангажованого), буде розділ «Перспективи мовно-культурного розвитку України». Врешті подолано безцільні бідкання і тицяння пальцями в бік неприязного російського політичного істеблішменту, яке не прагне розвою української культури. Натомість дослідниця пропонує реальний прогноз та умови його втілення: «Побутування суржику як українсько-російського мовного гібриду… в майбутньому не має перспектив».
Цікавинкою книги, як на мене, є також новий аспект – функція суржику в сучасних творах художньої літератури, тобто в письмовому вияві. Лариса Масенко розглядає з мовного боку роман Михайла Бриниха «Шахмати для дибілів» (один з переможців конкурсу «Коронація слова — 2008»), побутування суржику в романі Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» та нагадує, що історія суржику в літературі починається з І. Котляревського. Яка ж роль цього явища в суспільно-політичному житті українців? Які ознаки мовної суміші, крім негативного впливу на культуру мовлення та мовну свідомість людей? Відповіді на ці запитання досить повно окреслені в книзі.
Авторка зачіпає й питання психологічні та політичні. Лариса Масенко розкриває принципи маніпуляційних методів, спрямованих на аудиторію з послабленим почуттям власної гідності та особистого стандарту достовірності інформації, тобто людей, яких легко дезінформувати та вплинути заздалегідь розробленим продуктом. Наприклад проект «СВ-шоу» та інші заходи з популяризування творчості Вєрки Сердючки на два фронти: українцям, переконуючи нас, що ось він сучасний мистецький ідеал маскультури, та росіянам, демонструючи їм україномовний ринок поп-культури. Характерно, російський споживач щиро дивувався для чого українцям було вигадувати окрему мову, а відтак, державу, якщо вона така близька до російської. Ефект провокації спрацював блискуче. І для вітчизняного глядача. Уміння посміятись над собою наче й притаманно українцям. Не до сміху стало, коли за матеріалами соцдослідження Вєрка стала символом України-2000. А на противагу сміховій інтерпретації українсько-російського суржику не було (та й не дуже є) що протиставити. Існування «здорової мовної норми» поруч з пародією забезпечило б адекватне сприйняття експерименту, але бачимо геть протилежний ефект.
Отож, маємо нагоду дізнатись що лежить між мовою і язиком та багато інших дотичних питань з нової книги відомої київської дослідниці Лариси Масенко.
0 коментарів